Ігрові методи на уроках географії  8 клас

Особливе місце посідає гра в житті дитини. У дошкільному віці діти живуть грою, вона є необхідністю, головним видом діяльності. Через гру дитина пізнає світ, входить у світ людських стосунків та взаємодій. Не менш важливу роль виконує гра у школі. Без гри немає ні дитячого життя в школі, ні розвитку дитячого колективу. Правильно сконструйо­вана педагогічна гра більше, ніж будь-яка діяльність, дозволяє роз­вивати самостійність дитини, вра­ховуючи її вікові особливості.

Ігрова діяльність на уроках сприяє підвищенню зацікавленості до предмета і полегшує засвоєння складних теоретичних понять. Та­ким чином, гра, яка є необхідністю та основним видом діяльності дити­ни, одночасно стає головним засо­бом і навіть умовою інтелектуально­го розвитку учня.

Не одне тисячоліття людина вико­ристовувала ігри у навчанні або на­вчала за допомогою ігор. У певні часи, особливо в доцивілізаційний період розвитку людини, гра була практично єдиним варіантом осві­ти. Поступово набувала досвіду, розвивалася педагогіка, але гра не зникала з арсеналу вчителя.

Процес освіти неможливий без ди­дактики, але поняття «дидактична гра» викликає багато запитань. У педагогічній літературі існує де­кілька поглядів на цей термін:

• будь-яка   гра   є   дидактичною грою (всі ігри, навіть розважаль­ні,, містять у собі елементи на­вчання);
• всі навчальні ігри є дидактични­ми   (дидактика   вивчає   теорію навчання, таким чином, дидак­тичні ігри і є навчальними);

•   частина  навчальних  ігор — інте­лектуальні ігри є дидактичними (всі навчальні ігри поділяють на сюжетно-рольові,    дидактичні, рухливі та інші, існують й інші види, але дидактична гра скла­дає  частину навчальних ігор).

Поняття «дидактич­на гра» є дуже різноплановим по­няттям, яке охоплює або об'єднує всі підходи.

Не існує єдиного підходу в дидак­тичній науці і щодо статусу гри, її розглядають як:

• засіб навчання;
• метод навчання;
• форму навчання.

Разом з тим потрібно зазначити, що гра є і засобом, і методом, і формою навчання. Все залежить від підходу, на основі якого розглядають це пи­тання.

Як і у будь-якій грі, дидактичній грі притаманні загальні ознаки, ви­словлені

Й. Хейзингом:

• умовний характер гри (відділяє гру від унітарної дійсності);
• добровільна участь у грі (гра під примусом вже не гра, а вико­нання певних дій);
• обмеженість    гри     (часовими, просторовими,   матеріальними та іншими рамками);
• невизначеність гри (розвиток та результати гри часто програмо­вані, але не визначені, оскільки залежать   від   змінних   факто­рів — учасників, часу, простору та іншого);
• емоційність гри (тільки зацікав­лена людина стане учасником
  гри, що надає грі емоційне за­барвлення).

Хотілося б додати до цього перелі­ку загальних ознак і розвиваючий фактор. Кожна гра дає певний ре­зультат, навіть негативний, що впливає на розвиток людини.

     Дидактична гра — це гра, яка допо­магає вчителю не тільки урізнома­нітнити навчання, але й організува­ти процес розумового розвитку ди­тини.

Використання дидактичних ігор на уроках історії дає можливість не тільки нейтралізувати зверхність, монотонність оповіді учителя, сти­мулювати позитивні емоції, але й створити атмосферу здорового зма­гання, яке змушує школяра не про­сто механічно згадувати відоме, а й мобілізувати всі свої знання, дума­ти, добираючи відповідне, зіставля­ти та оцінювати.

У дидактичних іграх процес навчан­ня набуває інших, незвичайних форм навчання — політ фантазії, самостійний пошук, новий погляд на звичайні ситуації, переосмис­лення фактів. Гра створює атмосфе­ру здорового змагання, змушує по-новому використовувати накопиче­ні знання й застосовувати їх не тільки механічно, але й відповідно до умов гри. Важливим є ще те, що не під тиском обставин, а за бажан­ням самих учнів, під час навчальної гри відбувається багаторазове по­вторення матеріалу в різноманітних формах.

На своїх уроках використовую дидактичні ігри. Це ігри на зразок

“мозаїки”, географічного лото, географічного доміно. Цікавість школярів

до цих ігор ґрунтується на прагненні проявити здогадку, кмітливість у

розумовій діяльності. У них присутній елемент змагальності (хто швидше,

хто правильніше відповість, хто більше знає).

Школярі навчаються швидко й логічно міркувати, закріплюють уміння

застосовувати набуті раніше знання, вміння користуватися довідкою,

науково-популярної літературою, географічною картою, отримують знання,

відчуваючи при цьому задоволення.

В організації проведення настільних ігор виділяю два етапи:

Перший етап – розробляю ігри сама. Як свідчить досвід, не відразу вводжу

складні ігри, а починаю з легких, щоб учні осягнули суть гри на знайомому матеріалі.

Наприклад, пропоную учням пограти в лото. Спочатку запропоновую картки з умовними знаками, що зустрічаються найчастіше, і лише після того, як

учні зрозуміють правила гри, вводжу картки з більше складними умовними

знаками. Це одна з умов, за якої у школярів виникає бажання подолати

незнайоме, знайти та запам’ятати ще невідоме.

Другий етап – складання настільних ігор під моїм керівництвом. Школярі

виявляють творчу активність. Їм доводиться застосовувати набуті знання в

новій ситуації. Ця робота виховує відповідальність. Настільні ігри

виготовляють і як домашнє завдання: “Намалюйте топографічні знаки”,

“Складіть кросворд з теми”.

Наведу приклади ігор, які використовую на уроках географії в 6-9 класах

 Це ігри – “Ланцюжок” – учень  називає будь-яке місто, назва якого починаються на останню літеру вже названого міста і т.д.

 “Упізнай силует” – за силуетами островів,  півостровів, країн, морів, учні впізнають географічний об’єкт.

“Збери картку” – учні складають шматочки карти і збирають карту цілком.

“Третій зайвий” – відповідають на запитання “Що зайве?” Наприклад:

Амазонка, Ніл, Карпати.

“Знайди помилку в тексті” Учні в тексті вказують помилки. Виграє той,

хто знайде всі помилки.

На уроках і в позакласних заходах проводжу географічні естафети,

ігри-тренінги.

Новий пласт для ігрової культури – це електронні, комп’ютерні ігри. Вони

відкривають нові можливості для розвитку уяви, швидкості реагування,

миттєвого прийняття рішень, розвитку здібностей, наперед передбачити

ходи.

Комп’ютерних ігор сьогодні багато. З географічних програм найвідомішими

є ігри “Місто” (Україна) та “City” (США). А також цікавими є програма

“Таємничий острів” (Росія, програма “Орегон”).

Сьогодні пропонується дуже багато інших цікавих комп’ютерних програм.

Також часто проводжу ігри-змагання, конкурси, під час яких поєднуються індивідуальна діяльність учнів з колективними, груповими формами.

В організації та проведенні гри-змагання виділяється три основні етапи:

підготовчий, ігровий, підбиття підсумків. Наприклад, гра-змагання,

проведена між учнями 6-7 класів.

Цікавими є ігри “щасливий випадок”, КВК, “Ідеальна пара”, “Найрозумніший географ”, проведені між учнями 8-9 класів.

Рольові ігри проводжу на уроках та в позаурочний час. Під час таких ігор

формується дослідницьке, творче ставлення до дійсності навчання.

Сюжетно-рольова гра – це самостійний метод активного навчання.

З цікавістю учні виконують ролі в іграх “Суд над Людиною”, “Судове

слухання”, “Посвята в географи”, “Планети – Сонячної системи”.

В умовах становлення особистісно орієнтованої освіти віссю навчального

процесу є не сам учень, а його особистість із проекцією в майбутнє.

Для впровадження ідей особистісного навчання можна використовувати

величезну палітру методів і форм, що розроблені в сучасній педагогіці.

Але найбільше імпонують мені ті методи і  форми, в яких школярі не

тільки отримують готові знання, а самі стають активними учасниками

процесу пізнання, самостійно вирішують проблемні питання, розв’язують

проблемні ситуації, знаходять істину, застосовують набуті знання в

житті.